Багатьом платникам доводилось стикатись з випадками, коли компанія платник ПДВ, яка не веде діяльності, але має підтверджений кредит з ПДВ, позбавляється свідоцтва платника ПДВ, в зв’зку з тим, що на протязі року провела жодної операції, яка є об’єктом оподаткування ПДВ.
Нижче ми пропонуємо розглянути, як можно оскаржити рішення контролюючого органу про анулювання свідоцтва, у випадку, коли платник знаходиться в процесі отримання дозвільного документа.
Найбільш часто підставою для позбавлення платника свідоцтва ПДВ – це п.п.Г п.184.1 ст. 184 ПКУ, відповідно до якого, анулювання реєстрації відбувається в разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
При цьому, доволі часто це відбувається внаслідок того, що платник знаходиться в процесі отримання дозвільного документа (ліцензії), без якого він не може провадити господарську діяльність, згідно приписів ч.3 ст.91 ЦКУ, якою встановлено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання ними спеціального дозволу (ліцензії).
Тобто, до моменту отримання ліцензії, платник немає необхідної правосуб`єктності для здійснення господарської діяльності.
Цей факт дозволяє нам стверджувати, що свідоцтво з ПДВ анулювано неправомірно, якщо воно анулювано на підставі положення п.п.Г п.184.1 ст.184 ПКУ, оскільки ця норма застосовується тільки відносно правосуб`єктних осіб.
Такий висновок ми робимо на підставі наступних обставин.
Згідно з п.4.1.2 ПКУ, податкове законодавство України базується на таких принципах, як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Обов`язок подання податкової декларації платником податків встановлений п.п.16.1.3 ПКУ.
Тобто, для того, щоб забезпечити дотримання принципу однакового підходу до всіх платників, у випадку правосуб`єктних і неправосуб`єктних осіб повинні виконуватись наступні умови, а саме, на правосуб`єктних і неправосуб`єктних осіб покладається обов`язок подавати декларації з ПДВ, в яких, за умови ведення господарської діяльності, повинні відображатись операції з постачання/придбання товарів/послуг. Виконання обов`язку з подання звітності з ПДВ повинно надавати правосуб`єктним і неправосуб`єктним особам право використовувати інформацію, наведену в декларації, як допустимий доказ в спорі з податковою, в разі анулювання свідоцтва з підстав, передбачених п.п.Г)п.184.1ст.184 ПКУ (наш випадок, нездійснення операцій з ПДВ на протязі 12 місяців).
Проте, з врахуванням положень наведеної вище ч.3 ст.91 ЦКУ, право використвовувати інформацію, як допустимий доказ, отримує тільки правосуб`єктна особа, тобто платник без ліцензії не отримує таке право. Відтак, застосування п.п.Гп.184.1.ст.184 ПКУ – це прояв податкової дискримінації в залежності від соціальної приналежності ( належність платника, набуваючого ліцензію до соціальної групи неправосуб`єктних осіб).
Дане твердження справедливо як для постачання, так і придбання товарів/послуг, оскільки вони входять до одного поняття «операції» і в в п.п.Г) п.184.1 ст184 ПКУ відсутні будь –які застереження, щодо неоднакового застосування норми відносно постачання або придбання.
В той же час, обов`язково виникає питання, яка саме норма повинна застосовуватись до таких платників ПДВ в процесі вирішення питання щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ.
З цього приводу, ми вважаємо, що порядок доведення правомірності дій платника ПДВ, повинен бути наступний.
Згідно з п. 180.1 ПКУ, платником ПДВ є будь яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням, як платник податку.
Отже, особа, яка знаходиться в процесі набуття ліцензії і зареєстрована платником ПДВ, відповідає визначенню платника ПДВ, як особа, яка планує провадити господарську діяльність і для того, щоб бути позбавленим статусу платника податку, така особа повинна припинити планувати провадити господарську діяльність (відмовитись від наміру).
Анулювання свідоцтва на підставі припинення наміру ведення господарської діяльності, передбачено п.п. Б) п.184.1ПКУ, свідоцтво анулюється в разі, якщо будь який платник податку, прийняв рішення про припинення ( тобто добровільно виявив намір відмовитись від планів ведення господарської діяльності), та п.п.Е) п.184.1 ПКУ, свідоцтво анулюється в разі, якщо платник податку ліквідується за рішенням суду ( податкова має право звернутись з позовом до суду про ліквідацію юрособи, у випадку неведення такою особою господарської діяльності на протязі 12 місяців).
Таким чином, щоб довести своє право бути платником ПДВ, особі необхідно довести, що він і надалі планує провадити господарську діяльність. Тобто надати суду документи, які підтверджують набуття ліцензії.